Роботу виконав
Студент 1-го курсу
Спеціальності «системний аналіз»
Камілов Богдан

Передмова: для мене дуже важко відповісти на це питання конкретно. Враховуючи  те, що есе –висловлення власних думок, то дозвольте висловитись відверто. Дякую!

ЕСЕ

Холодно….Темно. Відчуваю кожен сантиметр нерухомого тіла. З плином часу темрява починає набридати – вирішую розплющити очі. Кожна повіка важить десь 12 кілограм, може 15 – не знаю. Все так миготить. Яскраве світло, лікарняне ліжко. Пам’ять стирає усі подробиці але вони й не важливі… Як це прокинутись після аварії? Як це слухати, що наслідки незворотні? Як це бути безсилим? У віці 12ти років потрапив під авто, як насідки: регулярні провали в пам’яті, проблема із запам’ятовуванням інформації – таке не лікується. Тільки одне говорили лікарі: «Нам дуже шкода». Як це трапилося, хто винен, хто правий –не має сенсу.
Кожен тиждень починався, як звичайний, а закінчувався у темній кімнаті з гнітючими думками «Я не пам’ятаю». Усі обличчя як одне, усі ідеї розтанули як дим, кожен день одне й те саме і навіть те «одне»  згадується з неймовірним зусиллям. Ліки, ліки, ліки – мені потрібно прийняти ліки, щоб стало легше. Гарна брехня, чи не так?! Минали місяці, а все тільки погіршувалося: навчання взагалі не давалася, конспекти моментально забувалися, усі відносяться до тебе як до інваліда. Інколи, прагнучі допомогти, люди опускають ситуацію до ще гіршого рівня. Повна безнадійність. І лише майже чутний відголосок у голові: «Не здавайся!!!» Тихо….тихо…
Зимовий вечір. Знову нічого не пам’ятаю. Добре, гляну, що для мене припас інтернет. Не знаю яка сила змусила мене не пропустити реклами, але це було недарма. Джим Квік – коуч з квесту «Супермозок». Він був ще дитиною, коли страшна трагедія перегорнула його життя і дуже сильно травмувала його мозок. Він розповідав про інноваційну, особисто створену програму, яка дозволяє розвинути свій мозок. «Той, хто володіє інформацією – володіє світом», - для мене це звучало як виклик, як надія. Звісно я не пропагандую піратство, але зайвих 2000$ я не мав у кишені, можливо я навіть каюсь за свою діяльність, проте не важливо) Ну що ж спробуємо! 50 днів занять, але ці 50 днів надали мені другий подих, той, якого мені так довго не вистачало. Життя почало змінюватись: я відмовився від препаратів, процедур та сконцентрувався на силі своєї свідомості. І знаєте – з кожним днем мені ставало все краще і краще. Інформація –це все, що мені потрібно. Не дивлячись на силу проблеми, я вирішив давити на травму і вірити, що вона загоється. «Подивимось хто кого!»- саме під цим лозунгом я почав боротьбу за свою долю. Краще спробувати та програти, чим лежати і думати: «А якби я це зробив».
Я буквально потонув в океані інформації. Ліз у бібліотеку невідомих даних і процесів, намагаючись хоч щось для себе захопити. Мозок – найпотужніший комп’ютер і якщо він не може впоратись, то що заважає мені задіяти технології?!
Різна інформація, різні сфери – усе нове і незрозуміле, проте таке азартне. Але прийшов момент коли потрібно обирати свій майбутній шлях… Усе не те – мені потрібні дані, багато даних. І зрештою ми наблизились до теми: «Чому системний аналіз?» Якби я міг відповісти на це запитання у двох словах. Але все трапилось, як трапилось. Я мрію працювати з даними, з морем даних, знаходити взаємозв’язок між непов’язаним, знати те, що ніхто не знає, пам’ятати те, що вже забуте. Працювати у симбіозі технологій та інформації – ось мій «передайз». Не знаю, що мене чекає у майбутньому, але я знаю: «Той, хто володіє інформацією – володіє світом.» А також я пам’ятаю: «Якщо хочеш і віриш - то досягнеш. Той хто хоче завжди зробить більше, ніж той хто може!»