Шарапов Олександр Дмитрович
(21 листопада 1937 р. – 30 червня 2018 р. )

30 червня 2018 року не стало Вчителя з великої літери, вченого, талановитого керівника, кандидата технічних наук, професора кафедри інформатики і системології Київського Національного економічного університету ім. В. Гетьмана, дійсного члена Української Академії інформатики, заслуженого працівника народної освіти України, заступника головного редактора фахового наукового збірника «Моделювання та інформаційні системи в економіці» та загалом Людини високої культури, життєдіяльність якої проходила у науково-освітньому просторі.

Народився Олександр Дмитрович Шарапов у Путивлі на Сумщині. Він був п’ятою, наймолодшою, дитиною у великій, дружній, інтелігентній родині. Батько Дмитро Васильович – нащадок козацького роду, вчитель історії, математики, музики та співу, краєзнавець, дослідник минувшини, організатор музейної справи. Мати Анастасія Петрівна – за дореволюційних часів випускниця Інституту шляхетних дівчат, вчителька біології, неймовірна трудівниця, на долю якої випало чимало життєвих випробувань. Дитинство Олександра Дмитровича прийшлося на страшний час воєнного лихоліття та важкі повоєнні роки, рано залишився без батька.

У ті тривожні часи гартувався та проявився у Олександра характер лідера, природна широта натури – від відчайдушного неслуха, розбишаки, постійного учасника вуличних бійок до відмінника у навчанні, закоханого у читання. На щастя, конструктивна складова особистості переважила, і у 1954 році після закінчення із золотою медаллю Путивльської середньої школи № 1 Олександр вступив на механіко-математичний факультет Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Студентські роки залишили яскраві незабутні враження – знайомство з столицею України, цікавими людьми, маститими університетськими професорами, ще дореволюційної школи, і студентами. Та доводилось займатися не лише навчанням. Щоб прогодувати себе, і хоч чимось допомогти мамі, розвантажував ночами товарні вагони на залізничному вокзалі, виконував іншу важку фізичну роботу. Будучи студентом, активно займався спортом. Кандидат у майстри спорту, брав участь у змаганнях різного рівня, у тому числі республіканських, з лижного спорту, плавання, футболу, шахів.

Розпочав Олександр Дмитрович свій трудовий шлях у 1959 році у відділі термопружності Інституту механіки Національної Академії наук України, де займався створенням та дослідженням фізичних моделей турбін, що використовуються в ракетобудуванні. У 1968 році захистив кандидатську дисертацію з питань турбінобудування.

У 1970 році Олександр Дмитрович почав працювати викладачем у Київському інституті народного господарства (нині – Київський Національний економічний університет ім. В. Гетьмана). Обіймав посади старшого викладача, доцента, завідуючого кафедри економіко-математичних методів, декана інженерно-економічного факультету, проректора з учбової роботи, проректора з міжнародних зв’язків, декана факультету інформаційних систем і технологій, тридцять років очолював кафедру інформатики, був професором кафедри інформатики і системології.

За роки цілеспрямованої, багатоплідної наукової та педагогічної праці Олександр Дмитрович набув високої поваги не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Працював викладачем та читав лекції за кордоном, зокрема у Вищій економічній школі у Братиславі, Угорщині, Німеччині, на Кубі, на теренах колишнього СРСР. Налагоджував зв’язки, науковий обмін із зарубіжними вищими учбовими закладами та вузами союзних республік. Був організатором і брав участь у численних міжнародних, всесоюзних та республіканських наукових, науково-практичних та студентських конференціях, зокрема у Німеччині, Фінляндії, країнах Східної Європи, на Кубі та ін.

Під керівництвом О.Д. Шарапова у напрямку сформованої ним наукової школи підготовлено 41 кандидата економічних наук, серед яких громадяни Чехії, Словаччини, Німеччини, Угорщини, Єгипту, Сирії, Ізраїлю, Шрі-Ланки, Куби, України, Росії, Узбекистану, інших республік колишнього СРСР.

Коло наукових інтересів О.Д. Шарапова охоплювало: системні дослідження в інтелектуальній економіці та інших сферах суспільного життя і розвитку України; математичні методи, моделі та інформаційні технології в економічних дослідження та управлінні складними соціально-економічними системами; моделювання валютно-курсової політики трансформаційної економіки України тощо. Так, у науковому доробку вчений має майже 400 опублікованих наукових і науково-методичних праць – монографій, наукових статей, підручників, посібників, словників, рекомендацій у вітчизняних і зарубіжних виданнях.

Проте, Олександр Дмитрович був не лише науковцем і викладачем, вчителем за покликанням. А й талановитим керівником, що мав непересічні організаційні здібності. Факультет інформаційних систем і технологій, що він очолював протягом 30 років, – справа його життя, його «дітище», в яке він самовіддано вкладав сили і душу. Щоб підняти учбовий процес до світового щаблю, постійно оновлював учбову програму, вводив сучасні, актуальні дисципліни і спеціальності, аби готувати затребуваних фахівців найвищого рівня.

Природжений оратор, завжди мав контакт з аудиторією, студенти не пропускали його яскраві та захоплюючі лекції, що розпалювали цікавість до предмету, тримаюли увагу слухачів. Проводячи заняття, міг і пожартувати, і розрядити обстановку, і розіграти присутніх.

Олександр Дмитрович має численні нагороди і відзнаки. Він нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Указом Президента України за вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді вченому присвоєно Почесне звання «Заслуженого працівника народної освіти України». Нагороджений  Почесною грамотою Кабінету Міністрів України «За багаторічну сумлінну працю і особистий внесок у розвиток освіти» і Почесною грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом». Має знаки «Відмінник освіти України» та «Петро Могила» Міністерства освіти і науки України та відзнаки зарубіжних країн (Чехословаччини, Угорщини, Куби) та ін.

І на роботі, і в житті Олександр Дмитрович дуже уважно і доброзичливо ставився до людей, у кожному міг розгледіти здібності, позитивні рисиіособливості, підтримати і надати пораду. Вмів знайти підхід до кожного, підбадьорити, підняти настрій. Приваблював людей оптимізмом, почуттям гумору, щедро ділився мудрістю і невичерпною енергією. І завжди допомагав людям не лише добрим словом…

Коло інтересів Олександра Дмитровича не обмежувалось його науковою і професійною діяльністю. Він був яскравою творчою та різнобічною особистістю, у спілкуванні з ним, відчувалася його висока культура виховання, вражаюча глибина світосприйняття, надзвичайна освіченість і широкий кругозір.

З підліткового віку цікавився історією, насолоджувався класичною музикою, віртуозно кухарював, із задоволенням трудився в саду та на городі у рідному Путивлі чи на дачі під Києвом. Але найбільше його захоплення – це книги, вочевидь, успадковане від батька. Він зібрав велику домашню бібліотеку наукової, науково-популярної, історичної та художньої літератури.

За що б Олександр Дмитрович не брався, будь-то наукові дослідження, складання учбових програм або розбивка саду, працював з натхненням, ентузіазмом, заряджаючи енергією і піднесеним настроєм усіх оточуючих. Будь-яка справа «горіла» у руках, спорилася. Для нього не існувало безвихідних ситуацій, завжди знаходив виважене, вірне рішення.

Протягом усього непростого і бурхливого, насиченого подіями і звершеннями життя, зірки благоволили Олександру Дмитровичу. Тому, мабуть, не випадково у сузір’ї Скорпіона Міжнародного астрономічного каталогу зареєстровано зірку на ім’я ОЛЕКСАНДР ШАРАПОВ.

Світла пам'ять Великій Людині...

Дякуємо за все, Олександре Дмитровичу!

Клименко Ольга Федорівна

У 1980 році О. Ф. Клименко закінчила Київський політехнічний інститут (КПІ), факультет систем управління за кваліфікацією «інженер-системотехнік». У 1987 році закінчила аспірантуру Київського національного економічного університету за спеціальністю «Інформаційні системи в економіці». У 1982 році Ольга Федорівна почала працювати викладачем у Київському інституті народного господарства (нині – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана). Обіймала посади старшого викладача, доцента кафедриорганізації та проєктування обчислювальних установок і систем, потім – на кафедрі інформатики обіймала посаду заступника завідувача кафедри. Брала активну участь у громадському житті кафедри і факультету. Одночасно з 1996 року викладала у Міжнародному християнському університеті (м. Київ), створеного спільно КНЕУ з Міжнародним християнським університетом (м. Відень) на посаді викладача, завідувача кафедри комп’ютерних наук. Загальний науково-педагогічний стаж – 29 років.

Ольга Федорівна Клименко зробила вагомий внесок у розвиток теорії економіко-математичного моделювання, економічної кібернетики і нині лишається відомим фахівцем у галузі інформаційних систем і технологій. 

Наукові інтереси О.Ф. Клименко охоплювали технології інтелектуального аналізу в процесах прийняття управлінських рішень. Її дисертаційне дослідження на тему «Створення людино-машинного інтерфейсу в розподілених системах організаційного керування» (захист відбувся 1996 р.)зберігає свою актуальність.

О.Ф. Клименко – авторка і співавторка маже 100 наукових, науково-методичних публікацій – підручники, навчальні посібники з грифом МОН України, численних доповідей на наукових і науково-практичних міжнародних та всеукраїнських конференціях. Підготовлені Ольгою Федорівною навчальні посібники – це помітний внесок у запровадження інноваційних освітніх технологій у навчальний процес.

О.Ф. Клименко була наставником багатьох наукових кадрів високої кваліфікації. Під керівництвом доцента О.Ф Клименко підготовлено 3 кандидати економічних наук зі спеціальності 08.00.11 – математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці.

У різні роки науково-педагогічної діяльності О.Ф Клименко була членом Вченої ради КНЕУ та Вченої ради ННІ «Інститут інформаційних технологій в економіці» Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Здобутки О.Ф. Клименко в науково-педагогічній діяльності, її особистий внесок у розвиток вищої економічної освіти, підготовка висококваліфікованих фахівців відзначені почесною грамотою КНЕУ за сприяння розвитку студентській роботі, Подякою від Київської міської державної адміністрації за високу майстерність у професійній діяльності, почесною грамотою Міністерства освіти і науки України за плідну науково-педагогічну діяльність, почесною грамотою від Київського міського голови за особистий внесок у розвиток освіти і науки, медаллю «В пам’ять 1500-ліття Києва». О.Ф. Клименко – заслужений працівник ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Мараховський Леонід Федорович

Ім’я видатного науковця Леоніда Федоровича Мараховського, який стояв у витоків створення електронно-обчислювальних машин, знане не лише в Україні а й далеко поза її межами. Закінчив Київський політехнічний інститут (1964). Від 1962 працював у Інституті кібернетики АН УРСР (Київ); від 1967 – у Київському НДІ мікроприладів; від 1975 – у Головному науково-дослідному та інформаційно-обчислювальному центрі Держплану УРСР; від 1978 – у Київському економічному університеті: від 1996 – професор кафедри інформатики; від 1999 – професор кафедри математики та інформаційних технологій; від 2009 – завідувач кафедри менеджменту підприємств туристичної індустрії Київського університету туризму, економіки і права; від 2012 – професор кафедри автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій Державного економіко-технологічного університету транспорту. Фахівець у галузі інформатики та обчислювальної техніки. Доктор технічних наук (1996), професор (2003).

Науково-педагогічний стаж 30 років.

Л.Ф. Мараховський – засновник наукової школи «Розробка методів проєктування комп’ютерних пристроїв на елементах автоматної пам’яті». Леонід Федорович розробив малу інтегровану машину на напівпровідниках, першу в СРСР машину на інтегральних схемах. Машину «Електроніка» визнано кращою в СРСР, яка не поступалася американським і японським. Автор нового наукового міждисциплінарного напряму, що складається з п’яти нових наукових напрямів в обробці інформації: теорії проєктування нових елементів автоматної пам’яті; теорії багатофункціональних автоматів 1, 2 і 3 родів; основи теорії проєктування дискретних реконфігурованих пристроїв; логічне проєктування дискретних пристроїв на схемах автоматної пам’яті; теорії побудови цифрового штучного нейрона.

Автор понад 200 наукових і навчально-методичних праць. За вагомий внесок у розвиток винахідництва нагороджений медалями ім. А. Нобеля, ім. В.І. Вернадського, Вільгельма Лейбніца. За рішенням Європейського науково-промислового консорціуму нагороджений орденом LABORE ET SCIENTIA. Академік Міждисциплінарної академії наук України. Відзначений почесною грамотою Міністерства освіти України, КНЕУ. Заслужений працівник Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Ніколенко Анатолій Григорович

Після закінчення Київського державного університету ім. Тараса Шевченка Анатолій Григорович у 1968 році вступив нафакультет машинної обробки економічної інформації (факультет інформаційних систем і технологій, ФІСіТ, нині – Інститут інформаційних технологій в економіці) Київського інститут народного господарства. У 1974 році Анатолій Григорович почав працювати викладачем у Київському інституті народного господарства (нині – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана). У 1978 році закінчує аспірантуру Київського інституту народного господарства. Обіймав посади старшого викладача, доцента кафедриорганізації та проєктування обчислювальних установок і систем, потім на кафедрі інформатики. Маже 20 років був головою профспілки факультету інформаційних систем і технологій. Брав активну участь у громадському житті кафедри, факультету. Загальний науково-педагогічний стаж становить 47 років.

Брав участь у створенні і становленні Інженерно-економічного факультету, нині Навчально-наукового інституту «Інституту інформаційних технологій в економіці» Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Наукові інтереси А. Г. Ніколенко охоплювали проблеми розбудови інформаційного менеджменту в соціально-економічних системах, моделі, методи та технології систем моніторингу соціально-економічних об’єктів.

А.Г. Ніколенко автор і співавтор понад 70 наукових, науково-методичних публікацій, підручників, навчальних посібників з грифом МОН України, численних доповідей на наукових і науково-практичних міжнародних і всеукраїнських конференціях. Підготовлені А.Г. Ніколенко навчальні посібники слугують значущим внеском у запровадження інноваційних освітніх технологій у навчальний процес.

Член Вченої ради КНЕУ і Вченої ради ННІ «Інститут інформаційних технологій в економіці» Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Здобутки А.Г. Ніколенка в науково-педагогічній діяльності, його особистий внесок у розвиток вищої економічної освіти, підготовка висококваліфікованих фахівців для національної економіки України відзначені почесними грамотами Міністерства освіти України, КНЕУ. Заслужений працівник Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Сидоренко Валерій Миколайович

У 1971 році Валерій Миколайович закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю «Організація механізованої обробки економічної інформації», за кваліфікацією «Інженер-економіст». І з цього ж року розпочав діяльність в рідній AlmaMater– Київському інституті народного господарства (нині – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана). Обіймав посади асистента, старшого викладача, доцента кафедриорганізації механізованої обробки економічної інформації, з часом – на кафедрі інформатики. У 1977 році захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук.

Загальний науково-педагогічний стаж Валерія Миколайовича становить 47 років. Коло дослідницьких інтересів В.М. Сидоренка охоплює системні дослідження в інтелектуальній економіці, математичні методи, моделі та інформаційні технології в економічних дослідження та управлінні складними соціально-економічними системами. Також у науковому доробку учений має досвід в організації використання великої обчислювальної машини економічної інформації «ДНІПРО 21» для розв’язання економічних задач. Ця машина була встановлена і введена в експлуатацію в КІНГу однією із перших в країні.

Валерій Миколайович автор і співавтор понад 60 наукових, науково-методичних публікацій, зокрема підручників, навчальних посібників, численних доповідей на наукових і науково-практичних міжнародних та всеукраїнських конференціях. Підготовлені Валерієм Миколайовичем навчальні посібники – вагомий внеском у запровадження новітніх освітніх технологій у навчальний процес.

В.М. Сидоренко зробив помітний вклад у підготовку молодих українських науковців, аспірантів. Здобутки Валерія Миколайовича у науково-педагогічну діяльність, його особистий доробок у розвиток української вищої економічної освіти, підготовка висококваліфікованих фахівців для національної економіки України відзначені такими нагородами: заслужений працівник ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», почесними грамотами Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.