Валєєв Кім Галямович

Валєєв Кім Галямович народився 29 квітня 1937 року у м. Ярославль. Закінчив Ленінградський державний університет. Учень відомого російського математика Четаєва Н.Г. В 24 рокі захистив кандидатську дисертацію, в 29 років – докторську в галузі математики. Багато років працював в Київському авіаційному інституті завідувачем кафедри математики. Професор Валєєв К.Г. - відомий вчений, математик, доктор фізико-математичних наук,  за вагомі  досягнення в математики отримав гранд Сороса. Під його керівництвом захистили докторські дисертації - 5 осіб і кандидатські - 40 науковців з різних країн світу. Автор 10 підручників і монографій, а також більш ніж 700 наукових статей. Засновник наукової школи «Теорія стійкості та стабілізації систем диференціальних рівнянь з випадковим параметром», яка досі існує і продовжує розвиватися, відома у світі. Валєєв К.Г. довгі  роки очолював в КНЕУ кафедру вищої математики. Неймовірно викладав математику студентам інженерно-економічного факультету. Був членом докторської ради в КНЕУ за спеціальністю: «Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці».

Багато уваги приділяв роботі з молоддю. Проводив найсучасніші лекції в в будинку науки.  Студенти мріяли готувати під его керівництвом доповіді на різні студентські конференції.  Проведення багаточисельних наукових семінарів, конференції, олімпіад було справою честі кожного його підлеглого.

Актуальність напрямів наукової школи «Теорія стійкості та стабілізації систем диференціальних рівнянь з випадковим параметром»,  безперечна тому що, найбільш адекватно реальні процеси відображають стохастичні моделі, які описуються стохастичними, диференціальними, різницевими рівняннями, з випадковими початковими умовами або випадковими параметрами (зокрема, з марковськими і напівмарковськими коефіцієнтами з додатковою умовою на їх розв’язки).

Враховуючі важливість для досліджень вивчення питань стійкості, стабілізації і оптимізації динамічних систем, отримання надійного, обґрунтованого математичного апарату, який би у сукупності із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій, дозволяв би вирішувати різні проблеми в умовах невизначеності в різних сферах, привив до нового наукового напрямку в галузі системного аналізу і теорії оптимальних рішень.

Тематика наукових робіт знаходиться на межі теорії випадкових процесів, теорії стійкості та теоріі оптимального керування. Розвивали цей напрям провідні вчені: А.М. Колмогоров, Д. Бертран, А.Я. Хінчін, Й.І. Гіхман, В.І. Зубов, М.М. Красовський, В.С. Королюк, І.М. Коваленко, Р.Л. Стратонович, Р.Е. Сараген, К. Іто, А.М. Тихонов, Д.Г. Коренівський, В.Б. Колмановський, Р.З. Хасьмінський, А.В. Скороход, Р. Беллман, Л.С. Понтрягін, І.Я. Кац, Г. Дж. Кушнер, Є.А. Лідський, В. Вінер, Р.Е. Калман, М.Ф. Кириченко, Самойленко А.М.,  К.Г. Валєєв та його учні.

З урахуванням досягнень цих та багатьох інших вчених, введені нові поняття, які дають змогу розв’язувати прикладні задачі на стійкість динамічних стохастичних систем з використанням методів функцій Ляпунова та знаходження оптимального керування нелінійними системами диференціальних та різницевих рівнянь.

Галіцин Володимир Костянтинович 

З 1963 року він працював викладачем, старшим викладачем, заступником декана факультету механізованої обробки економічної інформації, доцентом, професором. 33 роки очолював (1987-2020) кафедру інформаційного менеджменту, яка під його керівництвом стала однією з провідних кафедр університету.

Приймав участь у створенні і становленні в 1964 році Інженерно-економічного факультету, нині Навчально-наукового інституту «Інституту інформаційних технологій в економіці» Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Галіцин В.К. є відомим фахівцем у галузі інформаційних систем і технологій, що зробив вагомий внесок у розвиток теорії економіко-математичного моделювання, започаткував новий науковий напрямок – моделювання систем моніторингу в економіці.

Наукові інтереси професора Галіцина В.К. – проблеми розбудови інформаційного менеджменту в соціально-економічних системах, моделі, методи та технології систем моніторингу соціально-економічних об’єктів. Доктор економічних наук Галіцин В.К. є автором і співавтором понад 200 наукових науково-методичних публікацій, в тому числі 13 монографій, 2 підручників, 8 навчальних посібників з грифом «МОН України», численних доповідей на наукових та науково-практичних міжнародних та всеукраїнських конференціях. Підготовлені ним навчальні посібники є вагомим внеском у запровадження новітніх освітніх технологій у навчальний процес.

Значним є внесок В.К. Галіцина у підготовку наукових кадрів високої кваліфікації. Під керівництвом професора Галіцина В.К. підготовлено 4 доктора економічних наук та понад 20 кандидатів економічних наук зі спеціальності 08.00.11 – математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці.

Понад 18 років  був головним редактором фахового наукового збірника «Моделювання та інформаційні технології в економіці». Є членом редакційних колегій фахових видань «Нейро-нечіткі технології моделювання в економіці» та наукового журналу «Науково-технічна інформація».

Член спеціалізованих вчених рад у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» і в Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН України та МОН України.

Член Вченої ради Університету та заступник Голови Вченої Ради ННІ «Інститут інформаційних технологій в економіці» ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Вчений секретар Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація економічної кібернетики». Очолював з боку ННІ «Інститут інформаційних технологій в економіці» ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» міжнародні наукові проекти. Здобутки В.К. Галіцина в науково-педагогічній діяльності, його особистий внесок в розвиток вищої економічної освіти, підготовка висококваліфікованих фахівців для національної економіки України відзначені: званням заслужений працівник освіти України, почесною грамотою Міністерства освіти України, знаками «Відмінник освіти України», «Петро Могила», почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, знаком «За внесок в економічну науку», заслужений працівник ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», нагороджений медаллю «Ветеран праці».

Куценко Степан Петрович

Куценко Степан Петрович - (1927 - 1994), –  фахівець у галузі інформаційних технологій, доктор економічних наук (1973), професор, академік УкрАІН, учасник бойових дій 2-ї Світової війни. Обирався депутатом Київської міської ради народних депутатів, був членом науково-методичної ради Мінвузу СРСР. Має урядові нагороди. Наукові інтереси пов'язані з проблемами в галузі автоматизованих систем управління в економіці та нових інформаційних технологій. Ще на початку 60-х років минулого століття Степаном Петровичем було започатковано новий науковий напрямок, пов’язаний із формуванням, становленням та розвитком інформаційної індустрії як самостійної та специфічної галузі економіки. Його ідеї, що значно випереджали свій час, у подальшому були підтримані іншими вченими і підтвердились реальним розвитком подій – інтенсивним розвитком інформаційного бізнесу, формуванням світового інформаційного ринку, кардинальним впливом інформаційних технологій на усі сфери людського життя і, врешті-решт, формуванням інформаційного суспільства провідними країнами світу, до яких долучилася й Україна, яка в останні роки робить значні кроки на шляху інтенсифікації цього процесу. Про це свідчить Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", прийнятий 9 січня 2007 року N 537-V.

З ім'ям Куценка Степана Петровича пов'язано дослідження організаційно-економічних та управлінських аспектів ефективного використання інформаційних технологій і систем в управлінні економічними об’єктами.Він чітко уявляв перспективи застосування обчислювальної техніки і кібернетики в суспільстві, передбачав зміну впливу інформації та інформаційних процесів на ефективність діяльності господарюючих суб’єктів, тож і запропонував створити магістерську програму "Управління інформаційною діяльністю". На жаль смерть раптово обірвала його життя 20 грудня 1994 року, тому відкриття популярної серед студентів нової магістерської програми з назвою «Інформаційний менеджмент» вже здійснювали його учні та послідовники.

Куценко С.П. був не лише видатним ученим, але й талановитим організатором кібернетичної науки та інформатики. Власне йому належить ідея створити факультет машинної обробки економічної інформації (нині факультет інформаційних систем і технологій, ФІСіТ). Він був деканом цього факультету, завідувачем кафедри організації та проектування обчислювальних установок і систем (так раніше називалась кафедра інформаційного менеджменту), проректором з навчальної роботи і ректором нашого університету, який у той час називався Київський інститут народного господарства.

Під керівництвом проф. Куценка С.П. була створена наукова школа, яка виховала провідних фахівців для народного господарства, науки та навчальних закладів не тільки України, республік колишнього Радянського Союзу, а й багатьох зарубіжних країн, таких як Польща, Чехословаччина, Угорщина, Німеччина, Куба, Болгарія, Китай, Корея, країни Латинської Америки та Африки, Арабські країни.

Результати наукових досліджень під керівництвом Куценка С.П. та його учнів знайшли відображення у численних монографіях, підручниках, посібниках, наукових статтях та доповідях на республіканських і міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, у більше десяти докторських і біля ста кандидатських дисертацій та сприяли підготовці великої кількості провідних фахівців для народного господарства, науки, навчальних закладів.

Суслов Олег Павлович

Суслов Олег Павлович - видатний український вчений, економіст, видатний освітянин. Народився 10 березня 1937 року в сім’ї менеджера російсько-японської торговельної компанії. У 1955 році закінчив середню школу № 31 у місті Миколаїв. Під час навчання проявляв різнобічну цікавість до спорту, наук, мистецтва. Зокрема, займався баскетболом, легкою атлетикою, був чемпіоном спартакіади міста Миколаїв з бігу на 400 метрів, займався шахами, приймав активну участь у заняттях авіамодельної школи, був провідним танцюристом у танцювальному клубі, займався у інших гуртках. У 1955 розпочав навчання на Фізико-математичному факультеті Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова. Під час навчання в університеті активно займався баскетболом, гандболом, парашутним спортом та стрибками у висоту. Успішно поєднував навчання в університеті з активною суспільною роботою - очолював загін з будівництва політехнічних майстерень фізико-математичного факультету. У 1958 у складі студентських загонів прийняв активну участь у розбудові народного господарства республіки Казахстан за що отримав подяку від Центрального Комітету Комуністичної партії, Президії Верховної Ради, Ради Міністрів та Центрального Комітету комсомолу Казахстану за проявлений патріотизм та допомогу, надану республіці. У 1961 році закінчив навчання в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечнікова по спеціальності “Математика” та отримав присвоєння кваліфікації “Математика. Обчислювальна математика.”.

Свою трудову діяльність розпочав у Інституті гірничої справи Академії Наук України де працював за своєю спеціальністю у обчислювальній лабораторії. Наукову діяльність розпочав у складі нормативно-дослідницької лабораторії комбінату “Донецьк вугілля”. Був головою ради молодих вчених Донецького наукового центру. Працював в обчислювальній лабораторії Інституту гірничої механіки і технічної кібернетики. Працював старшим науковим співробітником в Інституті економіки промисловості Академії Наук України та завідував одним з відділів Науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки. Наукові інтереси стосувались математичного моделювання економічних процесів. Під керівництвом видатного вченого, доктора фізико-математичних наук, академіка Академії Наук УССР В. С. Міхалевича підготував та захистив дисертацію на отримання наукового ступеню доктора економічних наук на тему “Проблеми моделювання розвитку гірничо видобувних підприємств”. Педагогічна діяльність пов'язана з гірничо-металургійною академією у місті Острава Чехословаччини де працював над виданням спільного збірника наукових праць “Проблеми управління великими народногосподарськими об’єктами” та читав лекції. Свою активну педагогічну діяльність розпочав у Київському інституті народного господарства ім. Д. С. Коротченка де очолював кафедру економіко-математичних методів, був деканом інженерно-економічного факультету, професором кафедри інформаційного менеджменту. За роки науково-педагогічної діяльності опублікував 210 наукових праць, серед яких 20 монографій та три навчальні посібники. Був членом спеціалізованих вчених рад ДВНЗ “КНЕУ ім. В. Гетьмана” та в Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН України та МОН України.

За видатні внески у становлення та формування сучасної економічної науки нагороджений ювілейною медаллю “За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна”, нагороджений бронзовою медаллю чемпіонату України товариства “Спартак” з баскетболу, нагороджений срібною медаллю ВДНГ СРСР “За досягнення у народному господарстві СРСР” за впровадження системи оптимального планування виробництва на рудниках Кривбасу, нагороджений дипломом першого ступеню виставки досвіду в народному господарстві УРСР за розробку та впровадження комплексних систем планування та управління виробництвом, нагороджений пам’ятною медаллю НДЕІ Мінекономіки України “За внесок в економічну науку” на честь 70-річчя з дня народження.

На жаль, 28 липня 2019 року, Олег Павлович пішов з життя. Але його справа жива і його наукові інтереси продовжують розвивати його учні - за роки наукової роботи ним було підготовлено 35 кандидатів наук та 4 доктори наук для яких від був науковим керівником, науковим консультантом, і, часто, просто другом та наставником у житті.

Химанич Юрій Федорович

Юрій Федорович Химанич – кандидат економічних наук, доктор філософії, професор, член-кореспондент МКА, народився 8 січня 1939 р. у місті Києві. Закінчив із відзнакою статистичний технікум (1958 р.), обліково-економічний факультет Київського інституту народного господарства за спеціальністю «Статистика» та розпочав викладацьку діяльність на кафедрі статистики (1963 р.). Розвиток науково-технічного прогресу вимагав підготовки фахівців нового рівня, які б акумулювали у собі знання економічної та математичної підготовки і вміння застосовувати обчислювальну техніку при вирішенні завдань управління економікою. Так у 1964 р. було створено факультет для підготовки студентів за новою спеціальністю 1738 «Організація механізованої обробки економічної інформації». Ю.Ф. Химанич стояв у самих витоків створення факультету механізованої обробки економічної інформації. З 1964 р. працював старшим викладачем на кафедрі математичних методів планування та навчався в аспірантурі за спеціальністю 607 «Математичні методи в економічних дослідженнях». У 1968 р. захистив дисертацію на тему «Планування оптимальної структури виробництва сільськогосподарських підприємств із застосуванням економіко-математичних методів і електронно-обчислювальних машин» під керівництвом к.е.н., доцента Л.Л. Терехова. Питання моделювання оптимальної архітектури бізнесу залишаються актуальними і в 2020 р.

Поява електронних обчислювальних машин і необхідність створення та впровадження автоматизованих систем управління в народне господарство країни зумовило відкриття на факультеті з 1 вересня 1969 р. нової кафедри обчислювальних машин та програмування, на якій з перших днів працював к.е.н., доцент Ю.Ф. Химанич. З 1970 р. по 1974 р. він виконував обов’язки завідувача кафедри обчислювальних машин та програмування. Тільки протягом перших 5 років кафедрою під його керівництвом була проведена колосальна робота, яка забезпечила підготовку фахівців високої кваліфікації: впроваджені нові курси, розроблене нове навчально-методичне забезпечення, створена матеріальна база, сформований новий викладацький склад. Ю.Ф. Химаничем були видані навчальні посібники з курсу «Обчислювальні машині та програмування» у чотирьох частинах (КІНГ, 1971-1972 рр.). З 1974 р., викладаючи на кафедрі економіко-математичних методів, доцент Ю.Ф. Химанич підготував навчально-методичне забезпечення курсів «Математичні методи та моделі» та «Дискретний аналіз», був співавтором навчального посібника «Дискретний аналіз» (КІНГ, 1975 р.).

У рамках науково-дослідної роботи доцент Ю.Ф. Химанич займався автоматизацією бухгалтерського обліку у ВНЗ. Ним була здійснена розробка підсистеми обліку матеріальних цінностей у ВНЗ на ЕОМ (1971 р.); розробка підсистеми обліку праці та заробітної плати у ВНЗ на ЕОМ (1972 р.). Під керівництвом та за участю доцента Ю.Ф. Химанича були втілені у життя важливі проекти для народного господарства країни, а саме: розробка проекту по руху матеріальних цінностей в умовах АСУП на базі ЕОМ (1972 р.); розробка та впровадження АСУ Мінм’ясомолпром УРСР (1973 р.); розробка та впровадження АСУ Укргеологія (1974 р.). Серед наукових праць Ю.Ф. Химанича: «Економіко-математична модель виробничого планування сільськогосподарського підприємства» (випуск 7, 1968 р.); «Економіко-математична модель задачі оптимального планування сільськогосподарського виробництва на перспективу» (випуск 10, 1969 р.); «Питання розробки та впровадження автоматизованої системи управління галуззю» (випуск 17, 1971 р.), «Автоматизація розрахунків за утримання дітей в дитячих дошкільних установах» (випуск 18, 1973 р.) та інші.

Численні наукові та навчально-методичні праці Ю.Ф. Химанича справили величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень та автоматизованих систем управління народним господарством країни. Проявивши здібності талановитого організатора, керівника, викладача та вченого, Ю.Ф. Химанич заклав міцний фундамент для становлення та подальшого розвитку кафедр обчислювальних машин та програмування й економіко-математичних методів, факультету та інституту в цілому. Багато наукових постатей, які відіграли значну роль у житті інституту, були у свій час студентами Ю.Ф. Химанича. За своє життя професор Ю.Ф. Химанич працював на посадах, які вимагали високого професіоналізму, а саме: декана факультету оперативно-господарського управління, завідувача кафедри проблем управління торгівлі Інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів торгівлі; начальника відділу перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників управління післядипломної освіти Міністерства освіти України; проректора з навчально-методичної та наукової роботи Міжгалузевого інституту післядипломної освіти.